На землі України туга і біль воює.
Війна мов кошмар на людину полює
Коли вітри війни понеслися знов
Люди згадали за тепло і любов
Мужні герої стали на захист краю
Серця матерів ця війна розриває
Україна кров’ю наповнена, в біді занурена
Та не згасне то сяйво у душах не скорених
Мужні герої у окопах воюють
Запроданці й зрадники на гроші полюють
Військові завзято врагів убивають
Та наший народ на весь світ прославляють
Вони не стоять там за медалі чи ордена
А воюють щоб країна вільна була
І дай Боже їм витримки й сили
Щоб всю цю нечисть вони покосили
Когут Олександр (гр. 2АТ-23б)
Війна – це винахід людини
Найжихливіший, з усіх що бачив світ
Це те, що не дає покою
Усьому світу, напротязі всіх літ
Вже океанами рахують ріки крові
Які коли-небудь ми люди пролили
Не вистачить планеті того часу
Щоб вшанувати всіх, що вже пішли
А сонце сходить, однакове для всіх
За винятком, для когось вже востаннє
А ми не знаємо чи ми іще живі,
Чи лиш тіла з померлими серцями.
Зьомко Валентин (гр. 1ГМ-23б)
